Соціально-психологічна служба

#ПРАВИЛО «ПЕРШИХ 3 ХВИЛИН»

#шпаргалка для батьків

 Коли батьки в сім’ї починають виконувати правило “перших трьох хвилин”, то зауважують, що воно дуже багато змінює у відносинах з дітьми на краще.

Правило «перших трьох хвилин» полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, ніби зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років. І не важливо, чи ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, прийшли додому з роботи або повернулися з відрядження.

❗Як правило, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона «видає» у перші хвилини зустрічі, саме в цьому і полягає важливість не прогавити цей час.

Правило “перших трьох хвилин” для батьків:

  •  забираючи дитину зі школи,  завжди присідайте на рівень її очей, обійміть її при зустрічі і скажіть, що ви за нею скучили.
  •  приходячи з роботи, відразу звертайте увагу на дитину. Роззувайтесь і біжіть за дитиною. У вас є декілька хвилин для того, щоб сісти поруч, розпитати про її день і вислухати. Потім уже підете їсти та дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона ходитиме за вами весь вечір, вимагаючи спілкування, уваги, кохання.

❗Важлива не кількість часу, а емоційна близькість❗

‼ Іноді кілька хвилин душевної розмови значать для дитини набагато більше, ніж цілий день, проведений разом з вами, якщо думками в цей час ви були в іншому місці. Те, що ми весь час поспішаємо та стурбовані, точно не зробить наших дітей щасливими, навіть якщо ми вважаємо, що робимо це заради них та їхнього добробуту.

❗Для батьків та дітей вираз «час разом» має різне значення.

  •  Для дорослих достатньо, щоб діти просто знаходилися поряд з ними, коли вони роблять щось вдома або йдуть до магазину.
  •  Для дітей поняття «час разом» – це дивитися очі в очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи. Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що у пріоритеті у батьків у момент спілкування є щось важливіше, ніж вона.

❗Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти вільного часу. Час швидкоплинний, і ви не встигнете схаменутися, як ваші сини та дочки подорослішають, тому не втрачайте часу і починайте будувати довірчі відносини з ними вже зараз.

Якщо відчуваєте, що самостійно вам важко справлятися з життєвими обставинами, не нехтуйте професійною допомогою. Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.

https://tellme.com.ua/

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ ПО ДОПОМОГУ В РАЗІ ПРОЯВІВ НАСИЛЬСТВА

У попередніх публікаціях ми розглядали найпопулярніші міфи про домашнє насильство. Якщо ви стали жертвою насилля, наступна інформація буде корисною для вас.

  ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ (ПОЛІЦІЯ)

Ви можете викликати поліцію за номером 102 або звернутися особисто до райвідділу та написати заяву.

   Правоохоронці можуть, зокрема, винести кривднику терміновий заборонний припис, надати пораду щодо подальших дій та наявних надавачів послуг, а також скерувати вас (разом із дітьми) до убезпеченого притулку для постраждалих осіб.

   ГАРЯЧІ ЛІНІЇ ДЛЯ ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Урядовий контактний центр — 1547 (з мобільного або стаціонарного).

  Інформаційна консультація, психологічна підтримка, реєстрація відповідного звернення до державних органів. Цілодобово і безкоштовно.

  НАЦІОНАЛЬНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА — 116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (зі стаціонарного)

  Цілодобово, безкоштовно, анонімно. Інформаційна, соціально-психологічна та юридична підтримка.

  Ви також можете отримати психологічну допомогу, залишивши свій запит та коротку заявку через сайт https://tellme.com.ua/

Інтернет-платформа  психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.

Ігри зі смертю у дітей: що це і хто цим керує?
Смертельні ігри мають багато назв, але їх результат один – закінчене життя та зламані горем рідні, які не розуміють, що змусило дитину вкоротити собі віку. Всі вони схожі: потрібно провести певний перелік шаблонних дій, в кінці яких на гравця чекає суїцид. Що змушує сучасних дітей та підлітків цікавитися такими страшними розвагами? В першу чергу, відірваність від реального життя. Якщо ще 20 років назад діти гралися на вулиці, мали спільні інтереси, про щось мріяли, мали певну мету, то на сьогоднішній день картина зовсім протилежна. Всі заховалися за екранами гаджетів, а кращим другом підлітків став Інтернет. Окрім корисної інформації, вони знаходять купу шок-контенту, який формує їх світогляд.
Не відстають також телебачення та книги. Найбільш високі рейтинги у тих видань та фільмів, які представляють мікс жорстокості, ефектності та гри на нервах. Для підлітків спеціально створюються кіношні продукти «Видалити з друзів», «Додати у друзі» та ін. – які, окрім одноманітного сюжету,  не несуть жодної розумної думки. Другим фактором можна назвати вічну проблему батьків і дітей. Ні для кого не буде таємницею, що зараз батьки все менше уваги приділяють своїм чадам, та все менше з ними проводять часу. Не знаходячи розуміння в сімї, дитина шукає її у віртуальному середовищі.
Велику роль відіграє свого роду загадковість, містифікація, характер змови. Дітям цікаво гратися у те, що позиціонують у медіа, як небезпечну гру, сповнену загадкових символів. Їм здається, що публічна смерть зробить їх героями в очах оточуючих та змусить про них говорити.

«Синій кит»  

А також «розбуди мене о 4:20», «хочу в гру», «я в грі», «тихий будинок», «F57». Одна з найпопулярніших ігор зі смертю. Спочатку підлітка зацікавлюють, потім «беруть на слабо», а потім залякують і шантажують. Вийти з цієї групи досить складно. Багато завдань носять компрометуючий характер, наприклад, потрібно надіслати своє фото в оголеному вигляді. Далі починається шантаж: якщо не виконаєш наступне завдання, це побачить вся школа. Дитині страшно, вона стає заручником чужих завдань, втрачає своє Я, живе одним днем – і п’ятдесятим, який має завершитися самогубством.

Хоча за іншою версією, «сині кити» з самого початку були вигадані для того, щоб знайти підлітків з суїцидальними настроями та вберегти їх від страшного кроку. ЗМІ ж нібито подали у маси свою інтерпретовану версію, яка, на жаль, знайшла своїх безумних послідовників та фанатів. Але ця версія виглядає занадто екзотично, щоб бути правдивою.



«Собачий кайф»  

А також «сьоме небо», «космічний ковбой», «гестапо». Суть полягає в удушенні самого себе за допомогою хустини або коли інша людина давить тобі на грудну клітину. Мета – навмисно перекрити повітря, щоб при втраті свідомості викликати стан ейфорії, «потрапити в астрал» чи «інший світ».
На жаль, діти не завжди можуть правильно розрахувати хід подій і наслідком може стати летальний кінець. Серед підлітків існує міф, що той, хто не пробував «собачий кайф» – просто невдаха, «лузер». Але кожен міф, як відомо, має конкретного автора. То хто і навіщо це вигадав? Шрамування В уявленні молоді, шрамування набагато крутіше за тату, тому що наноситься кров’ю, а не фарбами. У свідомості це асоціюється зі сміливістю та здатністю протистояти болю. Крім того, з часом шрами загоюються і можна вирізатинові «візерунки». Для цього використовуються леза, ножиці, ножі, скальпелі.



«Біжи чи помри»  

Суть небезпечної розваги полягає у раптовому перебіганні дороги перед транспортом, що рухається (авто, електричкою, потягом та ін.).


«Рожева фея»

Існує помилкова думка, що суїцидальними іграми захоплюються лише підлітки. Ні! Подібні криваві квести вже придумали і для дівчат до 12 років. На зміну «синім китам» прийшли «рожеві феї». Досить диявольська назва, адже кожна маленькадівчинка мріє стати феєю.


Постраждати від «Рожевої феї» може не лише дитина, а й інші члени родини, та навіть сусіди. На відміну від підлітків, мала дитина не ставить собі за мету припинити життя. Вона просто не знає, що ця забавка може їй дорого обійтися. Для неї це просто гра, яка її захоплює.



Руфінг та паркур
Не випадково екстрім виділено в окрему категорію. Він не має так вже багато спільного з самогубствами, проте так само може бути смертельною розвагою. З настанням тепла молоді хлопці в пошуках адреналіну стрибають на проїжджаючі автомобілі, потяги, електрички, підіймаються на мости, дахи будинків, електричні стовпи.

Щасливчики залишаються живі та здорові. Невдахи ж стають інвалідами, або їх доводиться відшкрібати від асфальту…



«Зникни на 24 години»

Підліток має просто зникнути на 24 години від родичів та друзів, не відповідати на телефонні дзвінки. Якщо у нього вистачить розуму – родина юного волоцюги нічого не втратить, окрім зіпсованих нервів. На мою особисту думку, ці придуркуваті розваги з’явилися від явного надлишку вільного часу і недостачі розумового розвитку. Більшість молодих людей не ставить собі за мету покінчити життя самогубством. А різні хеш-теги, пости, коментарі, присутність у підозрілих групах пояснюється серед підлітків просто: це модно! це прикольно!

Хто за цим стоїть?

За даними поліції, лише за минулий рік заблоковано доступ до понад 1000 груп смерті, які стрімко поширюються в соціальних мережах. Деякі підлітки, заплутавшись у своїх думках, таки здійснили самогубство… Кому це потрібно? І для чого? Відомо, що «наставники», які штовхають дітей до суїциду – це абсолютно завжди дорослі люди. Версія, що таким чином інші діти намагаються помститися ровесникам-кривдникам – не витримує жодної критики. Але навіщо??? Злочинці змушують дітей вчиняти самогубство і знімати це на відео – щоб потім продавати цей кошмарний продукт у «темному Інтернеті». Куратори – психічно (а часто й фізично) неповноцінні люди, які таким способом просто… самостверджуються.